<<
>>

11.2.4. Прибутковий податок із фізичних осіб

Платниками прибуткового податку є фізичні особи: громадяни Росії; громадяни інших держав та особи без громадянства, котрі як мають, так і не мають постійного місця проживання в РФ.

До постійних мешканців відносяться ті громадяни, які проживають в РФ не менше 183 днів в календарному році.

Об’єктом оподаткування в громадян, які мають постійне місце проживання в РФ, є зменшений на суму пільг сукупний дохід, отриманий у календарному році на території РФ, континентальному шельфі, в економічній зоні РФ та за межами РФ як в грошовій (рублі, валюта), так і натуральній формах. Доходи громадян, які не мають постійного місце проживання в РФ, оподатковуються тільки у випадку, якщо вони отримані із джерел на території РФ. До складу сукупного доходу громадян включають також суми матеріальних та соціальних благ, надані підприємствами, установами та організаціями своїм працівникам у персональному порядку.

Якщо у випадку ліквідації чи реорганізації підприємств, установ, організацій здійснюється розподіл майна, то доля кожного працівника у грошовій або в натуральній формах входять до складу оподатковуваного доходу.

У випадках, якщо підприємство або установа відпускає фізичним особам продукцію власного виробництва безкоштовно або за нижчими цінами, сума доходу за рахунок різниці між цінами включається до сукупного доходу.

У випадку отримання громадянами (окрім тих, які не мають постійного місце проживання) доходу від виконання ними робіт по громадсько-правовим договорам, а також при здійсненні підприємницької діяльності сума валового доходу зменшується на суму документально підтверджених платниками витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням цього доходу.

Доходи в іноземній валюті перераховуються в рублі по курсу Центрального банку РФ, який діяв на дату отримання доходу. За бажанням платника податок може бути сплачений в іноземній валюті.

До сукупного річного доходу не включаються державна допомога по соцстрахуванню та соціальному забезпеченню, всі види пенсій і досить велика кількість інших видів доходів, допомог, виплат, компенсацій, винагород, стипендій.

Пільгами користуються герої Радянського Союзу та Російської Федерації, учасники та інваліди Великої Вітчизняної війни, ліквідатори аварії на ЧАЕС та деякі інші категорії громадян.

В 2003 р. значно розширена величина рівнозначних пільгам податкових вирахувань соціального характеру, що демонструють такі дані:

Таблиця 11.1

Зміни податкових вирахувань

2002 рік 2003 рік

Вид витрат Сума вирахування (руб.) Максимальна сума повернення податку (руб.) Сума вирахування(руб.) Максимальна сума повернення податку (руб.)

Суми, витрачені на лікування 25 500 3250 38000 4940

Суми, витрачені на освіту 25 000 3250 38000 4940

Суми, витрачені на купівлю житла 600 000 78 000 1 000 000 130 000

Система вирахувань, по суті часткового відшкодування понесених затрат, діє таким чином. Наприклад, якщо громадянин заплатив за навчання у вузі 50 тис руб., то 38 тис. руб. із цієї суми звільняються від прибуткового податку. Після подачі декларації 13% від суми вирахування, тобто 4940 руб., підлягають поверненню платнику. Дана освітня пільга поширюється на дітей до 24-річного віку або самого платника при навчанні на денній формі в школі, коледжі, вузі.

Витрати на лікування відшкодовуються за тією ж схемою. Скажімо, при затратах на лікування в сумі 1000 дол. повертаються 130 дол. (13%). Подібним чином частково відшкодовуються гроші, затрачені на ліки, при двох умовах: ліки мають бути призначені за рецептом лікаря та включені до спеціального переліку, затвердженого урядом РФ.

Найбільш суттєве відшкодування передбачене для придбання житла, воно еквівалентне 130 тис. руб. сплачених податків (близько 4300 дол.).

В 2001 р. була скасована прогресивна шкала (12, 20, 30%) і запроваджена пропорційна (“плоска”) 13-процентна ставка оподаткування доходів фізичних осіб. Ставка на саме рівні 13% вибрана не випадково, бо фактична середня ставка, за якою збирався прибутковий податок, складає майже таку саму цифру – 12,9%. У результаті, за твердженнями представників керівництва російського податкового відомства, не тільки спрощено розрахунок податку та знижено податкове навантаження, але й вдалося забезпечити зростання податкових надходжень за рахунок виводу заробітної плати з тіні.

Справді, в Росії тепер охочіше розкривають доходи. Так, якщо в 2000 р. бюджет отримав 174 млрд. руб. прибуткового податку, то в 2003 р. надходження зросли майже в три рази, склавши біля 500 млрд. Причому 94% коштів надходить від 70 млн. працюючих росіян і лише 6% – за рахунок оподаткування доходів іноземних громадян, індивідуальних підприємців і власників акцій•. На відміну від деяких західних країн, де по досягненню певного віку для платників вводяться скидки з податків, російське законодавство податкових пільг для пенсіонерів і ветеранів праці не передбачає.

В наукових колах і серед спеціалістів запровадження плоскої 13-процентної ставки викликає неоднозначну оцінку. Справді сприяючи в деякій мірі виходу крупних доходів із тіні, єдиний для всіх податок водночас підняв рівень оподаткування для основної маси платників з 12 до 13%.

Обов’язок подавати декларацію про доходи в Росії покладений на досить вузьке коло платників – близько 4 мільйонів або 5% фізичних осіб. В обов’язковому порядку декларують такі доходи:

- від індивідуальної підприємницької діяльності та приватної практики;

- винагороди, одержані від інших фізичних осіб, у тому числі по громадянсько-правовим договорам;

- від продажі власного майна;

- від здачі в оренду власного майна (житла та ін.);

- доходи, одержані з джерел за кордоном;

- виграші в лотереї, казино, ігрових автоматів.

За даними російських податківців, до найбільш злісних неплатників прибуткового податку відносяться ті, хто отримав дохід від продажу власного майна, а також численна категорія рантьє, котрі живуть за рахунок доходів від здачі житла в найми. Наприклад, у Москві при орендній платі за квартиру 500 дол. у місяць податок із такої суми мав би скласти за рік 780 дол. Реальних можливостей у повній мірі контролювати дане джерело доходів у податкових інспекцій немає.

Неподання податкової декларації в термін до 30 квітня карають штрафом у 5% від суми податку, належного до сплати по даній декларації, за кожний місяць протягом перших 180 днів запізнення та 10% від даної суми – за кожний місяць, починаючи з 181-го дня. Несплата або недоплата податку при заниженні податкової бази передбачає штраф у розмірі 20% від несплачених сум. Умисне заниження сум податку карається штрафом у 40% від несплачених сум.

<< | >>
Источник: В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн. 2004

Еще по теме 11.2.4. Прибутковий податок із фізичних осіб:

  1. 11.2.8. Єдиний соціальний податок
  2. 11.2.1. Податок на додану вартість
  3. 11.2.2. Податок на прибуток підприємстві організацій
  4. 11.2.5. Податок на майно, що переходе в порядку спадщини або дарування
  5. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  6. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  7. Тема 11. Податкова система Російської Федерації
  8. Тема 8. Податкова система Італії
  9. 5.1. Становлення національної податкової системи
  10. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  11. 11.4. Місцеві податки
  12. Тема 10. Податкова система Японії
  13. 11.3. Регіональні податки
  14. 7.4. Місцеві податки і збори
  15. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  16. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  17. 11.2.7. Мито
  18. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  19. 9.2. Провінційні податки