<<
>>

1. Німецька школа камералістики.

Уперше систематизований аналіз державного господарства був здійснений німецькими камералістами в XVII-XVIII ст.Термін “камералізм” походить від латинського саmеrа – скарбниця - сукупність адміністративних і господарських знань із ведення камерального (палацового і в широкому розумінні державного) господарства.
Серед величезної плеяди представників цієї економічної думки варто назвати Д.
фон Юсті, Д. Бехера, Д. фон Зенненфельса, Д. фон Секондорфа.
Вони розглядали державу як об'єкт планування в тому розумінні, що планування – це основна функція управління (як і на підприємстві, коли воно планує свою господарську діяльність). Погляди камералістів визначалися наявними в ті часи інституціональними умовами, за яких держава та мешканці беззаперечно підкорялися абсолютній владі правителів. Ця влада обмежувалася тільки наданням населенню можливості міграції, яка була пов’язана з незначними витратами, оскільки на території колишньої Німеччини розташовувалася велика кількість невеличких держав..
Своє завдання камералісти вбачали у консультуванні місцевих правителів (монархів, феодалів), у розробці фінансово-політичних заходів, орієнтованих на зростання їхнього добробуту. Зважаючи на те, що прагнення правителів зводилися до максимізації податкових надходжень з їхніх володінь, камералісти покликані були роз'ясняти, що при експлуатації податкових джерел доцільно керуватися не довільними намірами (як це часто спостерігалося), а ідеєю збереження потенціалу довгострокового економічного зростання. У ті часи такого зростання можна було досягти за допомогою стимулювання міграції населення пільговою податковою політикою: це приводило до розширення бази оподаткування. У довгостроковому періоді через таку політику можна піднести рівень податкових надходжень вище, ніж при одноразовій конфіскації майна у підвладних громадян. У сфері державних видатків камералісти відстоювали ідею, що видатки мають бути інструментом стимулювання економічного зростання, наприклад, спрямовуватися на створення інфраструктури, що в довгостроковій перспективі могло б сприяти зростанню державних доходів.
Камералісти значну увагу приділяли взаємозв’язку фінансів їз народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків.
Д.Юсті і Д.Зонненфельс пишуть про причини добробуту держав, функції державного управління і заходи щодо збільшення добробуту і забезпечення безпеки держави.
Д.Юсті вважав, що причини добробуту криються в природних і економічних умовах держави, а також у духовному розвитку її громадян. Отже, на це і повинна бути звернена насамперед діяльність держави (точніше, увага його уряду).
У 1746 році Д.Юсті видає свою основну працю “Система фінансового господарства”, в якій вперше системно були викладені основні положення фінансової науки. З огляду на це деякі вчені - послідовники Д.Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах.
Свідченням росту фінансових знань стала поява перших підручників з фінансової дисципліни. Найбільш відомі серед них належали Д.Юсті і Д.Зонненфельсу. І в того, і в іншого фінансова наука входить у тріумвірат державного домоведення, що складається з благочиння (державного права), торгівлі і фінансів. Предметом фінансів, на думку авторів, служать державні доходи. Достоїнством робіт Д.Юсті і Д.Зонненфельса, що одержали європейське визнання, був систематизований виклад фінансового права й історії фінансової політики. Серйозними недоліками – невисокий (для другої половини XVIII ст.) теоретичний рівень, монархічна спрямованість творів і відчутний вплив меркантилістської теорії.
<< | >>
Источник: В.Б.Щеньова. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ІЗ КУРСУ “ІСТОРІЯ ФІНАНСОВОЇ ДУМКИ”. 2004

Еще по теме 1. Німецька школа камералістики.:

  1. 1. Фактори розквіту фінансової науки. Німецька школа.
  2. 2. Німецький неолібералізм.
  3. 1.4. Возможность чисто предпринимательской ошибки (австрийская школа) против апостериорного обоснования всех решений (неоклассическая школа)
  4. 1.6. Предпринимательский процесс согласования (австрийская школа) против моделей общего и/или частичного равновесия (неоклассическая школа)
  5. 1.5. Субъективная информация (австрийская школа) против объективной информации (неоклассическая школа)
  6. ТЕМА 2. КЛАССИЧЕСКАЯ ШКОЛА
  7. ТЕМА 3. МАРКСИСТСКАЯ ШКОЛА
  8. ЛЕКЦИЯ 7. ИСТОРИЧЕСКАЯ ШКОЛА
  9. Глава 11 Австрийская школа
  10. ГЛАВА 11 АВСТРИЙСКАЯ ШКОЛА
  11. ЛЕКЦИЯ 6.АВСТРИЙСКАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ШКОЛА
  12. ЛЕКЦИЯ 8. ИСТОРИЧЕСКАЯ ШКОЛА И ИНСТИТУЦИОНАЛИЗМ
  13. Глава 27 Организационно-производственная школа
  14. ГЛАВА 27 ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРОИЗВОДСТВЕННАЯ ШКОЛА
  15. 1.8 Российская экономическая школа и ее специфика
  16. ДЕНЕЖНАЯ ШКОЛА
  17. НОВАЯ КЛАССИЧЕСКАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ШКОЛА
  18. Вопрос 10 Австрийская школа
  19. ЛЕКЦИЯ 7.АНГЛО - АМЕРИКАНСКАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ШКОЛА
  20. Глава 8 Историческая школа в политической экономии