<<
>>

1. Англійський неолібералізм

Англійський неолібералізм заснований Фрідріхом фон Хайєком (1899-1992рр.). Функція держави, за Хайєком, полягає в охороні природного соціального порядку – свободи конкуренції, свободи монополії, свободи вибору, свободи розвитку.
Ця функція має здійснюватися через законотворчість, формування суспільних моральних норм, ідеологічне виховання, охорону усталених традицій.
Хайєк заперечує будь-який примус, втручання з боку держави. Це стосується й перерозподілу доходів, оскільки нерівність у доходах є ефективною формою примусу до праці, а отже, до розвитку суспільного виробництва.
Соціальна справедливість, на думку Хайєка, є суто моральною категорією. Вона може існувати лише за умов примусової економіки, “адміністративного деспотизму”, що об’єктивно порушує природний соціальний порядок. З погляду ринкової економіки забезпечення соціальної справедливості торує шлях свавіллю, блокує економічну свободу, спотворює ринкові сигнали.
Держава не повинна займатися питаннями соціального страхування, освітою, охороною здоров’я, визначати ставки квартплати чи рівень цін, не повинна надавати соціальних гарантій (максимум, що можна допустити – це пенсії по старості та допомогу по безробіттю). Людина сама мусить дбати про свій економічний та соціальний добробут.
Координація економічної діяльності, на думку Хайєка, - це проблема вірогідної інформації, і, оскільки інформацію надає ринок через ціноутворення, координація з боку держави призведе до спотворення природної інформації, тим самим провокуючи ірраціональні економічні дії відособлених суб’єктів господарювання.
Хайєк зазначає, що чим більше регулюється суспільство, тим більша кількість людей у ньому користується привілеями гарантованого доходу, що призводить до зміни суспільних цінностей: суспільний статус людини починає визначатися не її працьовитістю і здібностями, а належністю до певної групи забезпечуваних. Стимули активної економічної діяльності будуть підірвані.
Економічна роль держави, за Хайєком, полягає в перерозподілі тих засобів, які надано їй у розпорядження. Він рішуче виступає проти бюджетних методів втручання, що призводять до дефіциту, проти розширюваної грошової політики з метою фінансування державних витрат.
Більше того, Хайєк наполягає на обмеженні впливу держави на грошову сферу, а як потужний засіб впливу на економіку пропонує скасувати приватну монополію держави на випуск грошей. Конкуренція емітентів забезпечить становище, за якого гроші будуть реальним мірилом величини вартості товарів, і закони грошового обігу не порушуватимуться. На грошовому ринку виживатиме лише та валюта, яка найліпше виконуватиме всі функції грошей.
Абсолютизація Хайєком багатьох аспектів лібералізму є крайнім проявом неокласичних тенденцій.
<< | >>
Источник: В.Б.Щеньова. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ІЗ КУРСУ “ІСТОРІЯ ФІНАНСОВОЇ ДУМКИ”. 2004

Еще по теме 1. Англійський неолібералізм:

  1. Тема 9. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
  2. 2. Німецький неолібералізм.
  3. 3. Французький неолібералізм.
  4. Тема 4. Податкова система Сполучених Штатів Америки
  5. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  6. Тема 6. Податкова система Німеччини
  7. Тема 5. Податкова система Великої Британії
  8. Тема 3. Методологія дослідження податків
  9. 4.3. Система штатних і місцевих податків
  10. 2. Класична фінансова школа.
  11. Додаток А Міжнародна хронологія еволюції податків
  12. 2. Другий етап розвитку фінансової науки.
  13. 1. Теорія суспільного добробуту.
  14. 2.1.5. Платіжний баланс
  15. 2.1. Передісторія оподаткування, базові засади сутності податку
  16. 2.3.1. Суть міжнародної валютної системи